Хворі на хронічний мієло-лейкоз місяць не отримують призначених для них ліків

Без права жити. Вже місяць хворі на хронічний мієло-лейкоз – різновид раку крові – не отримують призначених для них ліків. Це при тому, що в бюджеті на поточний рік кошти на медпрепарати були виділені. Йдеться про таблетки Глівек – лікування ними зберігає пацієнтам життя впродовж довгих років. Купити ліки самостійно людям не під силу — одна упаковка пігулок коштує близько тридцяти тисяч гривень, а вистачає її лише на місяць. Не віриться, що ця жвава та приваблива жінка вже три роки хворіє на рак крові — хронічний мієлолейкоз. Ніні Нейман із Новомосковська 45 років, в неї троє дітей — старша донька вже доросла і мешкає окремо, молодшим — лише по п’ять. Страшний дігноз лікарі поставили жінці невдовзі після останніх пологів. Її одразу внесли до державної програми “Право жити” і почали видавати спеціальний препарат “Глівек”. Лікування було вдалим, настала ремісія. Але зберігається вона тільки при постійному прийомі ліків. Припиняти прийом “Глівека” неможна, тож зараз Ніна намагається хоч якось розтягнути останню пластинку — приймає лише дві таблетки на добу замість рекомендованих чотирьох. А ще — старається бути оптимісткою. Таких, як Ніна Нейман, на Дніпропетровщині всього сорок чоловік. Препарат закуповують та розподіляють у Міністерстві охорони здоров’я вже три роки. На кожну область існує певна квота. Раніше необхідний мінімум видавали безперебійно, та вже місяць “Глівека” немає. Лікарі-гематологи запевняють: стовідсоткових аналогів Глівеку немає. Залишається повертатися на препарати попереднього покоління, що важко переносяться хворими і не дають такого вражаючого ефекту. Глівек у лікарні продовжують чекати — адже гроші з бюджету на нього були виділені по грудень включно. А от що буде наступного року — не знає ніхто. Програма “Право жити” може й не вижити.